Куди їхати після звільнення? Як дістатись до місця проживання без грошей? Як продовжити лікування туберкульозу і ВІЛ там, де немає навіть лікарні?
Усі ці питання постали перед Олексієм у квітні, коли він звільнявся з 89-ї Дніпровської виправної колонії.
«Мені залишалось кілька місяців до кінця курсу лікування туберкульозу, коли я звільнявся. У селі, куди я приїхав, не було де отримувати терапію. А грошей їздити в місто не було».
Сьогодні Олексій закінчує курс лікування туберкульозу і отримує АРТ терапію (медичну допомогу людям, які живуть з ВІЛ). У всьому, розповідає, допоміг Олександр, регіональний координатор FREE ZONE у Дніпропетровській області.
«Я супроводжував Олексія ще поки він відбував покарання. Знав, що у нього немає близьких, які могли б допомогти, зустріти, поселити, а грошей не вистачить навіть на те, щоб дістатись додому», — розповідає координатор Олександр.
Він зустрів Олексія з колонії, придбав квитки додому, купив продукти на перший час.
«За два місяці ми поступово вирішили всі питання Олексія, повʼязані з його здоровʼям. Я постійно був з ним на звʼязку», — згадує Олександр.
У першу чергу потрібно було укласти декларацію з сімейним лікарем. Зробити це можна було в найближчому місті.
«Я знайшов контакти голови селищної ради. Пояснив, що в село прибула людина, яка має проблеми зі здоровʼям і якій потрібна допомога, щоб адаптуватись у громаді.
Домовились, що я надішлю гроші на квиток туди й назад, а староста села їх придбає. Так і зробили», — ділиться Олександр.
Олексій уклав декларацію з сімейним лікарем, здав всі необхідні аналізи і продовжує курс лікування туберкульозу. Згодом став на облік людей, які живуть з ВІЛ, і приймає АРТ терапію, що вдалось організувати у співпраці з БО «100% життя. Київський регіон». Усі препарати Олексій отримує у комплексі на кілька місяців.
Паралельно з цим чоловік налагоджує своє життя.
«Я думав, що якщо зараз маю відкриту форму туберкульозу, то ляжу в лікарню. Але ні, я прямую до одужання, маю туберкульоз закритої форми. Завдяки цьому можу працювати і знімати хостел. Уже скоро закінчую курс лікування», — зазначає Олексій.
Будинок, у який він повернувся після звільнення, був розбитий та пограбований. Ситуацію чоловіка погіршувало й те, що йому відмовляли у роботі. Розповідає, що коли у відділі кадрів дізнавались, що він відбував покарання, його кандидатуру відхиляли.
Та уже зараз Олексій знайшов роботу в місті, працює на складі овочів, заробляє гроші.
«Я розумію, наскільки важлива підтримка для таких людей. Від того, чи матиме людина змогу отримувати супровід після звільнення, напряму залежить те, чи зможе вона ресоціалізуватись. Я й сам проходив подібний шлях», — ділиться координатор Олександр.
Супровід Олексія після звільнення став можливим за підтримки СНІД Фонду Елтона Джона та БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ».
