Березень 2026 року. 10 ранку. Ігор Степенський, координатор FREE ZONE, стоїть біля воріт Шепетівської виправної колонії — за 100 кілометрів від Хмельницького. Сьогодні звідси звільняється 54-річний Сергій.
«Він недавно пережив інсульт. Востаннє, коли я був у нього, він не ходив. Я йому сказав: “Тобі треба відновитися до звільнення, щоб я міг тебе кудись прилаштувати”. Не знаю, чи йому вдалося», — розповідає Ігор, поки чекаємо Сергія.
Знайти прихисток для людини, яка не має пенсії, пільг, має проблеми зі здоровʼям і не може самостійно про себе подбати, — надзвичайно складно. Щоб знайти місце для Сергія, Ігор обдзвонив не один соціальний заклад і реабілітаційний центр, проте всюди отримував відмови.
Останньою спробою стала розмова з керівниками християнського реабілітаційного центру у Хмельницькій області. Це — особистий контакт Ігоря. Там погодилися тимчасово подбати про Сергія.
Чоловіка вивозять із колонії на кріслі колісному в супроводі персоналу установи. Ігор вітає його:
— Сєрьоженька! Ти ж обіцяв почати ходити!
Сергію важко говорити. Ледь розбірливо він пояснює, що йому немає куди повертатися. На свободі його ніхто не чекає.
Тримаючи під руки, чоловікові допомагають сісти в авто Ігоря.
«Уявіть, ми приїжджаємо бусом зустрічати звільненого з колонії. Нам його виводять, а він через раз дихає. І ми так веземо його й думаємо, аби він тільки не помер у нас в машині. Розумієте?
Вони [адміністрації виправних установ — ред.] просто не знають, що з такими людьми робити, куди їх дівати, — ділиться Ігор дорогою до Хмельницького. — Тому слава Богу, що ми цим займаємося… Маємо змогу допомагати. Бо так просто він звільнився би в нікуди».
Колись Ігор і сам перебував у місцях позбавлення волі, а тому не з чужих слів знає про труднощі, з якими стикаються люди у перші години, дні та місяці після звільнення.
«У середньому два-три рази на тиждень я виїжджаю у якусь із колоній, щоб когось зустріти, проконсультувати, звʼязати з фахівцями, юристами, допомогти відновити родинні звʼязки, оформити пенсію чи групу інвалідності», — розповідає він.
Особливо гостро ці проблеми постають під час повномасштабної війни. Частина людей втратили домівки через окупацію або бойові дії, хтось роками не підтримує зв’язок із рідними, а дехто просто не має куди повертатися.
«Виходиш — і не знаєш нічого»
Олександр — один із тих, кому також допоміг Ігор.
Чоловік родом із Покровська. У 2022 році його разом з іншими засудженими евакуювали з колонії у Торецьку. Загалом він провів у місцях позбавлення волі вісім з половиною років.
Після звільнення Олександр не знав, що робити далі.
«Виходиш з місць позбавлення волі — і не знаєш нічого. А тут людина показала, розповіла, пояснила, надала першу необхідну допомогу. Житло, їжу, одяг. Допомогла стати на облік у поліцію, укласти декларацію з сімейним лікарем, стати на програму замісної підтримувальної терапії», — ділиться чоловік.
Спершу Ігор влаштував його у соціальний гуртожиток, допоміг знайти роботу, а згодом — і орендувати житло.
«Страшно трохи було виходити»
Координатори FREE ZONE супроводжують людей, які звільняються з місць позбавлення волі, по всій Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). У Житомирській області цим займається Рустам Абдулкадиров.
Біля воріт Житомирської виправної колонії №4 він зустрічає Сергія. Чоловік провів у місцях позбавлення волі три з половиною роки. Попереду — дорога в іншу область до хворого батька.
«Страшно трохи було виходити. Я вже тут звик», — зізнається Сергій одразу після звільнення.
Про FREE ZONE він дізнався від працівників колонії та інших засуджених, яких після звільнення супроводжували координатори організації.
«Казали, що допомагають додому доїхати, квитки купують, харчі дають, з лікуванням допомагають. Коли немає житла і ніякої підтримки — це справді важливо», — говорить чоловік.
Сергій хвилюється не лише за себе. Каже, що хоче приїхати до батька «не з пустими руками». Рустам допомагає придбати квитки й організувати дорогу.
Для декого така підтримка стає вирішальною. Рустам переконаний: без підтримки після звільнення люди часто повертаються до того способу виживання, який знають.
«Люди скоюють злочини від безвиході. Якщо людина не має грошей, житла, підтримки, вона повертається до того, що вміє. А усе, що вона вміє, — це красти, наприклад. І от вона виходитьз колонії, у неї немає фінансів. Де вона їх візьме? Вона не знає, як працювати, але знає, як можна вкрасти. І це у неї добре виходить.
Я переживав десь якісь такі речі сам. І знайшлися люди, які мене підтримали, допомогли мені. Якби у мене не було підтримки на той час, не знаю, що було би зараз зі мною», — пояснює Рустам.
«Ми би з вами не розмовляли»
Рустам допомагає людям купити квитки, знайти тимчасове житло, організувати лікування або реабілітацію. Для декого ця підтримка стає вирішальною.
Кирило, якого Рустам супроводжував після звільнення у 2021 році, переконаний: без цього він би знову опинився у в’язниці.
«Я заїхав у колонію майже бездомним. Після звільнення мені не було куди поїхати. Моя єдина надія була на самого Рустама.
Я памʼятаю день, коли він мене зустрічав. Допоміг доїхати до мами, а потім запропонував піти на реабілітацію. Спочатку я не погодився, бо хотів трохи свободи. Але з часом усе ж прийняв рішення пройти реабілітацію», — розповідає Кирило.
За його словами, без супроводу все могло закінчитися зовсім інакше.
«Я би знову впав на дно. Зіштовхнувся би з наркотиками, криміналом і знову сидів би в колонії. Ми би з вами зараз не розмовляли».
«Ми змінюємо суспільство»
У Шепетівській колонії кажуть: без підтримки після звільнення людина часто опиняється сам на сам із проблемами, які не здатна вирішити.
«Люди поруч дають підґрунтя, щоб наново стати на ноги», — говорить Наталія Ракитянська, заступниця начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи колонії.
За її словами, приблизно чверть засуджених не мають близької підтримки через втрату соціальних зв’язків, війну або переміщення з окупованих територій. А відсутність підтримки часто стає одним із факторів повторної злочинності.
Саме тому координатори FREE ZONE працюють за принципом «рівний — рівному». Багато хто з них самі проходили через ув’язнення і добре розуміють стан людини, яка звільняється з місць позбавлення волі.
«Коли ти зустрічаєш людину і говориш, що є така організація, як FREE ZONE, що ми готові тобі допомогти, перша реакція: “Так буває? Це що, насправді?”
Коли говориш: “Даю тобі номер телефону, ми залишаємося з тобою на звʼязку, можеш набирати як мені, так і координаторам у тій області, куди ти їдеш”, — це дає людині впевненість.
Я розумію, що ми не просто змінюємо одне життя. Ми змінюємо суспільство», — зазначає Рустам.
Супровід людей після звільнення FREE ZONE розпочала під час пандемії COVID-19 і продовжує цю роботу досі.
Координатори організації зустрічають кожну третю людину, яка звільняється з місць позбавлення волі. Знайти контакт координатора у своїй області можна у застосунку FREE LIFE.
Матеріал підготовано за підтримки Help – Hilfe zur Selbsthilfe та Програми локалізації Help (HLF), а також за фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
