«Пʼять років я відсидів у колонії суворого режиму, до умовно-дострокового звільнення залишилося ще пів року. Восени, думаю, я б вже був на свободі. Проте вирішив, що зроблю все, аби піти воювати вже зараз».
Ігор* розпочав свою боротьбу за звільнення для проходження військової служби, як тільки це стало можливим.
До травня 2024 року єдиним шляхом для засуджених долучитися до оборони країни було помилування. Тож Верховна Рада прийняла закон, яким доповнила Кримінальний кодекс України двома ключовими статтями (811 та 3362). Вони створили підстави для звільнення від відбування покарання для служби в ЗСУ, а також передбачили відповідальність за порушення умов такої служби.
Минув рік. Весь цей час Ігор присвятив подоланню перепон, що ставали на шляху до звільнення. Однією з найсерйозніших стала дискримінація через ВІЛ-статус. Оскільки чоловік живе з ВІЛ, за перших спроб звільнитися для проходження служби у війську його виключали зі списку кандидатів.
«Куди я тільки не писав і в які інстанції не звертався — все було марним. Та моя мотивація переважала ці труднощі, — ділиться Ігор. — У мене родина козацька. Середній син у війську вже 3 роки. Брат — доброволець. Я не хотів, щоб мені було соромно перед ними і країною. Прагнув внести свій вклад, бути рівним з моїми близькими».
Зрештою чоловік вирішив звернутися по допомогу до давнього знайомого — Олексія Сорокіна. У 2005 році вони разом відбували покарання. Нині ж Олексій — регіональний координатор FREE ZONE у Черкаській області.
«У ході консультацій та перемовин з адміністрацією з’ясувалося: якщо Ігор пройде військово-лікарську комісію (ВЛК) і буде визнаний придатним, жодних обмежень не буде», — згадує Олексій.
Але й тут виникли складнощі.
Щоб допустити людину з ВІЛ до військової служби, ВЛК зазвичай вимагає так зване невизначуване вірусне навантаження — коли вірус у крові пригнічений настільки, що його не виявляє лабораторія. Так мало би бути й в Ігоря. Проте перші результати дослідження показали 64 копії РНК ВІЛ на мілілітр крові. І хоча це вкрай низький рівень, що вказує на ефективність терапії, визнати Ігоря придатним до проходження служби в ЗСУ ВЛК не могла.
Оскільки у виправних установах такі дослідження зазвичай проводять лише раз на рік, Ігор знову звернувся до Олексія з проханням організувати забір крові й доставити зразки до лабораторії. І вже цього разу Ігор отримав очікуваний результат: вірусне навантаження не виявлено.
«Після цього документи повторно подали на ВЛК. Ігор був визнаний придатним до служби. Наступний крок — судове рішення про умовно-дострокове звільнення. Коли воно було ухвалене, потрібно було вирішити питання, як Ігор отримуватиме антиретровірусну терапію після звільнення», — розповідає Олексій.
Щоб забезпечити безперервність лікування, потрібно було укласти декларацію з сімейним лікарем і стати на облік в інфекційній лікарні — лише тоді пацієнт із ВІЛ може отримувати АРТ.
«Ми зібрали необхідні документи: паспорт, код, виписку про стан здоровʼя. Сімейний лікар пішов нам назустріч — уклав декларацію дистанційно, оскільки Ігор вже проходив підготовку у навчальному центрі ЗСУ.
1 травня Ігор отримав тримісячний запас АРТ. Коли цей строк мине, препарати надсилатимуть безпосередньо в частину, де Ігор служитиме. Ми на звʼязку, щоб це контролювати», — розповідає Олексій.
Нині Ігор готується до проходження служби.
«Батальйон, у який я потрапив, складається лише з добровольців з числа колишніх засуджених. Ми штурмовики, нас направляють у саме пекло. Проте люди, які служать у нашому батальйоні, дуже вмотивовані. Вони знають, для чого тут, і свідомо зробили свій вибір», — зазначає Ігор.
На сьогодні в Україні відсутні чіткі алгоритми, як забезпечити безперервність лікування для людей, які живуть з ВІЛ та звільняються з місць позбавлення волі на підставі ст. 811.
Наприклад, антиретровірусну терапію (передбачає обов’язковий щоденний прийом ліків до кінця життя пацієнта) можна отримати виключно в закладі охорони здоров’я, де пацієнт перебуває на диспансерному обліку, не більш ніж на три місяці.
Утім часто одразу після звільнення укласти декларацію з сімейним лікарем та стати на облік практично неможливо. Це повʼязано з тим, що звільнена для проходження служби в ЗСУ людина протягом перших 24 годин після набрання чинності судовим рішенням повинна під супроводом Нацгвардії прибути до ТЦК та укласти контракт.
Часто у таких випадках пацієнти намагаються самотужки забезпечити собі необхідні ліки, але не завжди це просто зробити.
Якщо ви чи ваші близькі опинилися в такій ситуації, напишіть нам у FREE LIFE — спробуємо вирішити питання разом.
*Імʼя змінено на прохання героя.
Діяльність впроваджується за підтримки БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ».
