Вона знала, що її партнер має ВІЛ, але думала, що її це омине. Наважитись на тестування їй було складно. Коли ж дізналась свій статус, не могла прийняти цю новину. Плакала. Це нормальна реакція.
Юрій, координатор FREE ZONE, дізнався про Ларису від одного зі своїх клієнтів. Той розповів, що вона могла мати ризики інфікування і зараз проживає в реабілітаційному центрі.
Мені вдалось переконати її протестуватись. Я пояснив, що яким би не був результат тесту, — це не вирок: що є терапія, приймаючи яку людина з ВІЛ може прожити довге, здорове і соціально активне життя, що це безкоштовно, і нічого страшного в цьому немає, —
розповідає Юрій
Коли Лариса дізналась, що має ВІЛ, одразу ж згадала свого партнера. За її словами, він давно знав про свій статус, але від лікування відмовлявся. Переконував себе, що ВІЛ не існує. Мовляв, симптомів ніяких не відчуває, значить, зі здоровʼям все гаразд.
Зрештою Лариса розповіла, що він в тюрмі. Зʼясувалось, що колеги Юрія раніше тестували чоловіка і намагались вмовити стати на антиретровірусну терапію, але все було марно. Тож Юрій вирішив навідатись до нього.
Коли я приїхав в СІЗО, у партнера Лариси вже розвивалися опортуністичні інфекції, спричинені ослабленою імунною системою: туберкульоз, герпетичні інфекції, менінгіт. Це вплинуло на те, що він вирішив-таки погодитись на антиретровірусну терапію, —
згадує Юрій
Прийняття рішення про тестування та лікування виявилося вирішальним кроком у боротьбі Лариси і її партнера з ВІЛ. Завдяки підтримці Юрія, вони тепер не лише мають доступ до ефективної антиретровірусної терапії, але й віднайшли надію на щасливе майбутнє.
Ця історія про те, як професійна підтримка, своєчасна діагностика і прихильність до лікування можуть врятувати життя
