Рік і два місяці знадобилося Олександру, щоб домогтися справедливості. Весь цей час, поки він відбував покарання, писав звернення до судів та Генеральної прокуратури, крок за кроком самостійно вибудовуючи свій захист.
«Грошей на адвоката у мене не було, а звідусіль я тільки й чув: “Навіщо ти це робиш? Наш закон працює тільки в одну сторону”. Але я був розумів, що мене утримують незаконно, і був упевнений, що зможу побудувати свій захист на невідповідностях у справі, — згадує він. — І я це зробив».
Зрештою, суд зняв з нього обвинувачення, і вже за двадцять хвилин після засідання Олександр тримав у руках довідку про звільнення.
Нині чоловік вдруге відбуває покарання у Кропивницькій колонії №6. Йому 40. Попереду ще два роки до можливого умовно-дострокового звільнення. У колонії він працює старшим днювальним у відділенні, де живуть засуджені, й одночасно — параюристом у FREE ZONE — допомагає іншим захищати свої права.
«Під час попереднього перебування тут я працював столяром. Це була звична робота, адже на волі я був дизайнером-конструктором корпусних меблів.
Та саме завдяки тому, що свого часу мені довелося близько зіштовхнувся з юриспруденцією, я багато чого знаю і можу працювати параюристом. Знаю, в які інстанції можна звернутися з тим чи іншим питанням. Як формувати заяви, звернення, скарги тощо. Мені подобається допомагати в цьому іншим», — ділиться Олександр.
Щоденна робота параюриста
Поки більшість засуджених працює у промисловій зоні, чоловік залишається у відділенні. Окрім виконання обовʼязків днювального, він обробляє звернення, допомагає оформлювати заяви, складає документи.
«Хлопці приходять до мене й кажуть, наприклад: “Саня, допоможи написати заяву на дострокове погашення позову”. Іноді сума там невелика — двісті чи триста гривень, але це може позитивно вплинути на рішення суду про умовно-дострокове звільнення.
Тоді я дізнаюся номер особового рахунку засудженого, суму залишку коштів на рахунку. Пишу заяву, правильно формулюю звернення.
Засуджений приходить з роботи, читає, ставить підпис і на наступний день заяву подано», — розповідає Олександр.
Останнім часом Олександр часто зіштовхується і з питаннями, повʼязаними зі службою в ЗСУ.
«Є засуджені, які до арешту служили в ЗСУ. Вони залишилися на обліку у своїх військових частинах, але тепер хочуть повернутися на службу, іноді — до іншої частини. Я знаходжу контакти їхніх військових частин, пишу запити, допомагаю оформити зняття з обліку», — розповідає Олександр.
Ще одна справа, яку вирішував параюрист недавно, стосувалася можливості довгострокового побачення чоловіка з дружиною та її неповнолітньою дитиною. Після консультації з юристом FREE ZONE подружжя звернулося до суду й отримало безстроковий дозвіл на спільні побачення.
«Це для мене — віддушина»
Для Олександра робота параюриста — не просто заняття, а спосіб залишатися активним і корисним.
«У цих стінах, де час тягнеться повільно, така робота для мене — віддушина. Я постійно зайнятий, день минає швидше. Є й фінансова підтримка — можу придбати щось собі або відправити дружині. Але головне — я відчуваю, що роблю щось потрібне», — ділиться він.
Право стає ближчим
FREE ZONE навчає засуджених базовим навичкам правової допомоги, щоб вони могли підтримувати інших у місцях несвободи. Параюристи з числа засуджених надають іншим першу правову допомогу та в разі потреби у фаховій консультації юриста — передають звернення консультантам FREE ZONE.
Наразі параюристи працюють у кількох установах:
- Криворізька виправна колонія №80,
- Житомирська виправна колонія №4,
- Полицька виправна колонія №76,
- Кропивницька виправна колонія №96,
- Камʼянська виправна колонія №34,
- Бердичівська виправна колонія №70,
- Темнівська виправна колонія №100.
Якщо серед цих установ немає вашої, а ви потребуєте консультації чи допомоги, напишіть нам у FREE LIFE.
Проєкт реалізується за сприяння БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ»
