З початком повномасштабного вторгнення Миколаїв опинився біля південної лінії фронту.
Протягом 8 місяців окупації Херсону росія постійно обстрілювала Миколаїв. Місто залишилось без питної води і зазнало значних руйнувань. Майже половина з півмільйонного населення виїхала.
Протягом всього цього часу наші колежанки з ГО «Пенітенціарна ініціатива» не припиняли працювати. Супроводжували звільнених з місць позбавлення волі додому або шукали для них тимчасовий прихисток, забезпечували продуктами першої необхідності, передавали в установи виконання покарань гуманітарну допомогу та медикаменти.
До International Women’s Day ми відвідали в Миколаїв і поговорили з працівницями Пенітенціарної ініціативи про те, як їм вдалось у час війни відважно продовжувати допомагати засудженим та звільненим з місць позбавлення волі.
Перший час повномасштабного вторгнення я вірила, що війна закінчиться через 2–3 тижні. Але після окупації Херсону вже було зрозуміло, що це надовго. 5 березня ми з сином, якому тоді було 11 років, виїхали з міста. Частина команди вирішила залишатися, —
пригадує керівниця ГО «Пенітенціарна ініціатива» та регіональна координаторка FREE ZONE Олена Чуприна.
18 березня росія окупувала Снігурівку — невелике місто на межі між Миколаєвом та Херсоном. Наступним міг бути Миколаїв. Попри всі загрози, команда Пенітенціарної ініціативи працювала весь час, продовжувала тестувати на ВІЛ та допомагати вразливим категоріям населення.
У перші місяці війни соціальна робітниця Пенітенціарної ініціативи Марина Хіврич супроводила більше 90 звільнених з місць позбавлення волі.
Працювали й ті, хто виїхав, — каже Олена. — COVID навчив нас дистанційній роботі. Щоденні онлайн-наради з командою FREE ZONE допомагали занурюватися в робочий процес. Я розуміла, що ми несемо відповідальність за людей. Ця думка змушувала не здаватися.
Олена більше 20 років працює у благодійності, 18 з них керує Пенітенціарною ініціативою в Миколаєві. Жінка пригадує, як її заспокоювала думка про повернення додому.
3 липня, одразу по завершенню навчання мого сина, ми повернулись. Тут я відчуваю себе корисною. Це моя земля, моя середа, —
зазначає Олена.
Нещодавно в офісі Пенітенціарної ініціативи вставили вікна та зробили косметичний ремонт. Офіс знаходиться недалеко від Миколаївського суднобудівного заводу, що неодноразово зазнавав обстрілів. Жителі району вставляють вікна в свої квартири вже не вперше.
Організація майже щодня приймає людей, які хочуть пройти тест на ВІЛ, гепатит С, сифіліс, отримати консультацію соціальних працівниць, деяку гуманітарну допомогу. Серед клієнтів й колишні засуджені.
Часто питання збереження анонімності для людей стає перепоною звернутись по допомогу в лікарню. До нас йдуть, бо у нас безпечно, конфіденційно, —
розповідає соціальна працівниця Пенітенціарної ініціативи Олена Бігун.
Олена за освітою психологиня. Має великий досвід консультування. Ділиться, що часто людей від тестування зупиняє страх перед результатом. Коли таке трапляється, вона пояснює, що будь-який результат — не вирок, лікування — безкоштовне, а життя може бути довгим. За необхідності перенаправляє клієнтів до медичних закладів. Часто — відвідує лікарні разом з ними.
Олена та її колежанка Аліна щотижня мають три поїздки в тюрми на одну — в слідчий ізолятор, де також консультують засуджених щодо соціально небезпечних захворювань.
Наша робота — допомогти, вислухати, ласкаве слово сказати, змотивувати. Адже увʼязнення — це лише частина життя, яка скоро закінчиться. Більшість людей, які отримують допомогу в нашій організації, ніколи в житті не чули нічого доброго. Надихає, коли ми бачимо, як змінюється життя людей лише через людське ставлення до них, —
ділиться керівниця Пенітенціарної ініціативи.
Пройти тестування на ВІЛ, гепатит С та сифіліс в Пенітенціарній ініціативі можна за адресою вул. Набережна, 27. Контактний номер соціальної працівниці Олени: 097 762 03 02.
У разі, якщо ви не маєте змоги відвідати пункт тестування, заповніть форму і отримайте набір з тестом на ВІЛ, презервативами та лубрикантами поштою. Дбайте про себе та рідних.
