У 2024 році FREE ZONE працевлаштувала понад 80 засуджених. Це — соціальні робітники у напрямках протидії ВІЛ, туберкульозу, консультанти зменшення шкоди, параюристи.
Олександр, Ігор і Саша — засуджені зі Стрижавської виправної колонії, які працюють у різних напрямках FREE ZONE — поділилися особливостями своєї роботи і розповіли, чому вона важлива як для них, так і для інших засуджених.
«Мені вдалося його переконати, що це не просто рана, яку можна перевʼязати»
Олександр працює соціальним робітником у напрямку раннього виявлення туберкульозу. Його завдання — проводити скринінг на симптоми, які можуть вказувати на туберкульоз, як серед новоприбулих до колонії, так і серед тих, хто вже відбуває покарання, і вчасно направляти людей до медичної частини
«Провести такий скринінг для всіх засуджених, які прибувають в колонію, медичний працівник не завжди має змогу, адже на спілкування лише з однією людиною йде близько 20 хвилин. До того ж, засуджені до мене більш відкриті, бо я — такий самий, як вони», — розповідає чоловік.
Одного разу йому вдалося вмовити засудженого, який ігнорував погане самопочуття, звернутися до медиків. І це буквально врятувало життя:
«Йому було дуже погано, і я бачив, що потрібно діяти. Усе вказувало на те, що у нього туберкульоз. Зрештою, мені вдалося його переконати, що це не просто рана, яку можна перевʼязати, і потрібно обстежитися. Виявилося, що у нього четверта стадія раку легень», — ділиться Олександр.
За час своєї роботи у FREE ZONE він провів скринінг серед 244 засуджених, із яких 121 було направлено на подальше обстеження.
«Я відбуваю покарання третій раз. Щоразу думаю, що востаннє. Тепер у мене є справжня мета — після звільнення я хочу продовжувати працювати соціальним робітником і допомагати іншим», — каже Олександр.
«Не було шприців — довелося вколотися спільним. У результаті — ВІЛ»
Саша — один з перших засуджених, хто почав працювати у напрямку зменшення шкоди в тюрмах. Його завдання — консультувати засуджених щодо безпечного вживання наркотиків, мотивувати до тестування на ВІЛ, роздавати чисті шприци в межах роботи програми обміну та видачі голок і шприців
«Коли я почув, що в колонії зʼявиться така програма, не повірив. Потім пройшов курси FREE ZONE з підготовки соціальних робітників, мені запропонували роботу, і зараз бачу, наскільки це ефективно, — ділиться Саша.
Він згадує випадок із сусідом у бараці, який інфікувався ВІЛ через спільних шприц в тюрмі:
«Не було шприців — йому довелося вколотися спільним. У результаті ВІЛ. Якби ця програма (зменшення шкоди) зʼявилася раніше, він би міг не інфікуватися», — Олександр, засуджений, соціальний робітник.
Соціальний робітник наголошує, засуджені часто не хочуть тестуватися на ВІЛ, бо не бачать у цьому сенсу. Мовляв, хтось переконаний, що терапія тільки нашкодить. Хтось — що в цьому немає потреби, бо не бачить свого майбутнього. Декого сама думка про можливість дізнатися, що живеш з ВІЛ, гнітить.
«Тому я вважаю, що моя задача ще й в тому, щоб довести людину до тестування — буквально вести її за руку, витягувати. Бо навіть якщо ВІЛ, з цим можна жити», — розповідає.
Саша також допомагає засудженим дотримуватися антиретровірусної терапії, щоденно контролюючи прийом ліків і пояснюючи переваги регулярного лікування. Та розповідає, що багато людей не знає, що терапія на сьогодні має різні схеми, які підбрираються індивідуально.
«Так, наприклад, мій сусід на терапії погано себе почував, схуд на 20 кг. Йому замінили схему, зараз все налагоджується. Я контролюю, щоб він вчасно приймав ліки. Якщо баночка з таблетками перевернута, значить пив таблетки. Якщо не перевернута — не пив. Тоді нагадую. Так кожен день о 14:00», — ділиться.
Наразі пункти обміну шприців працюють у двох колоніях: Стрижавській ВК №81 та Одеській ВК №14. Однак на початку 2024 року таких установ буде вже чотири.
«Людина, яка приймає терапію, не має потреби заносити наркотики в колонію, не колеться»
Ігор працює консультантом з формування прихильності до замісної підтримувальної терапії. Він спілкується з новоприбулими засудженими. Дізнається, чи мають вони потребу у замісній підтримувальній терапії. Допомагає оформити документи для участі у програмі ЗПТ, подає інформацію в лікарню. Крім того, спілкується й з засудженими, які вже є пацієнтами ЗПТ, для підтримки їх стійкої прихильності до такого лікування наркозалежності.
«Хтось хоче кинути терапію і піти на детокс. Хтось просить змінити дозу. З кожним треба говорити, пояснювати», — розповідає він.
Ігор працює за принципом «рівний–рівному» й допомагає людям, які вживають наркотики, зрозуміти переваги ЗПТ:
«Тут можна без проблем стати на ЗПТ і отримувати терапію. Це великий плюс, адже людина, яка приймає терапію, не має потреби заносити наркотики в колонію, не колеться. Знижується ризик розповсюдження ВІЛ, інфікування гепатитом С, передозування», — зазначає Ігор.
Станом на сьогодні замісна підтримувальна терапія вже працює у 16 колоніях та СІЗО. На початку 2025 року планується відкриття кабінетів ЗПТ ще у 10 пенітенціарних установах. FREE ZONE прагне, щоб у всіх установах, де впроваджена ЗПТ, працювали соціальні робітники з числа засуджених.
Проєктна діяльність впроваджується за фінансової підтримки БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ», а також Expertise France та БО TBPeopleUkraine.
Зміст публікації є виключною відповідальністю FREE ZONE і в жодному разі не може вважатися таким, що відображає позицію БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ», Expertise France та БО TBPeopleUkraine.
