Поширеність ВІЛ у місцях позбавлення волі в 22 рази вища, ніж серед цивільного населення. Майже кожна десята людина, яка відбуває покарання у виправних установах, живе з ВІЛ.
Ці дані підтверджують результати біоповедінкового дослідження серед засуджених та статистика Центру громадського здоровʼя МОЗ України.
Основна причина такого високого рівня інфікування — вживання інʼєкційних наркотиків. Опитування FREE ZONE показують:
- 68% засуджених мають серед оточення людей, які вживають наркотики;
- 32% використовують спільні (нестерильні) шприци та голки.
Під час підготовки до звільнення деякі засуджені проходять тестування на ВІЛ. Проте після виходу на свободу вони часто повертаються до звичного способу життя, що підвищує ризик повернення до вживання наркотиків та інфікування.
Перші місяці на свободі — вирішальні
«Перші 2–3 місяці після звільнення з колонії є найбільш критичними. Людина стикається з викликами адаптації, пошуку житла, роботи, відновлення документів і соціальних зв’язків. Навіть маючи намір змінити життя, під тиском обставин багато хто повертається до вживання наркотиків», — пояснює Катерина Петрасюк, керівниця ВІЛ-сервісного напрямку FREE ZONE.
Саме тому, на її думку, тестування через 3–6 місяців після звільнення може попередити поширення соціально значущих захворювань та врятувати життя, адже дозволяє вчасно виявити інфекцію та розпочати лікування.
ВІЛ-сервісні послуги: важливість безперервності
Уже три роки FREE ZONE надає послуги тестування на ВІЛ, вірусні гепатити В і С та сифіліс у різних регіонах України. Важливість цієї роботи підкреслює Ірина Туаєва, координаторка FREE ZONE в Одесі:
«Наші клієнти знають, що можуть до нас звернутися. Вони почали приводити своїх знайомих, друзів, які також належать до груп ризику. Крім того, з початку повномасштабного вторгнення багато підлітків 15–16 років опинилися без належного виховання, втратили батьків. Частина з них потрапила під вплив вуличного середовища і почала вживати наркотики, що підвищує ризик інфікування ВІЛ».
Подібну думку висловлює і Алла Ситніченко, координаторка у Київській області. Вона наголошує: профілактика та раннє виявлення хвороб є значно дешевшими для системи охорони здоров’я, ніж лікування запущених форм.
«Доступ до медичних послуг є базовим правом людини, незалежно від її минулого. Забезпечення тестування та лікування для колишніх ув’язнених сприяє дотриманню міжнародних стандартів у сфері прав людини та громадського здоров’я», — зазначає вона.
Надія Матвеєва, координаторка у Дніпрі, вважає, що тестування є ключовим кроком для зниження поширення ВІЛ, адже дозволяє вчасно вживати превентивних заходів.
Олексій Сорокін, координатор у Черкасах, додає:
«Продовження надання ВІЛ-послуг та підтримки людям, які мають високий ризик інфікування ВІЛ або живуть з ВІЛ, — це відновлення важливої роботи з виявлення ВІЛ серед людей, які найбільш цього потребують. Попри зупинку через рішення уряду США, ми знову можемо допомагати тим, хто цього потребує, і рятувати життя».
Робота у напрямку протидії поширенню ВІЛ серед колишніх засуджених та їхнього близького оточення — критично важлива для громадського здоров’я. Саме тому забезпечення доступу до тестування, профілактики та лікування має бути безперервним, а розширення ВІЛ-сервісних програм може значно знизити рівень інфікування та врятувати сотні життів.
