Руслан дізнався про те, що живе з ВІЛ, коли інфекція вже перейшла в останню фазу. У 2015 році, після госпіталізації через позалегеневу форму туберкульозу, лікарі повідомили чоловіку, що ВІЛ у його організмі, ймовірно, вже понад 10 років.
Сьогодні 50-річний Руслан відбуває покарання у Солонянській колонії №21, де працює бібліотекарем і є консультантом організації FREE ZONE. Його задача — мотивувати інших засуджених, які готуються до звільнення, проходити тестування на ВІЛ та вірусні гепатити.
Руслан працює разом з Тетяною Дементієвською — лікаркою медичної частини в колонії. Вона надає йому списки засуджених, які готуються до звільнення, а він — спілкується з ними, консультує, пропонує протестуватися.
За словами Тетяни, робота у цьому напрямку вкрай важлива, адже не лише дає людині можливість перевірити стан свого здоров’я, а й убезпечує ту громаду, куди ця людина повернеться.
«Я пояснюю засудженим, що тестування — це всього лише крапля крові і 10 хвилин часу, що можуть допомогти захистити не лише їх здоров’я, а й здоров’я їхніх рідних. Але, звісно, не завжди вдається поговорити з кожним», — ділиться Тетяна.
За її словами, ефективність цієї роботи напряму залежить від довіри між консультантом і засудженими. Руслан, маючи власний досвід життя з ВІЛ та боротьби з туберкульозом, викликає у співрозмовників більше довіри, ніж може бути до медичних працівників. Він не просто розповідає про важливість тестування, а ділиться власною історією, пояснює, як діагностика і лікування змінили його життя.
«Коли мені сказали, що у мене СНІД, я не повірив. Я був переконаний, що це не про мене. І хоча мені одразу призначили лікування, я його не приймав. Ті кілька місяців вагань могли стати фатальними. Мені ставало гірше, і тоді лікарка запитала: “Чи хочеш ти жити? Якщо хочеш, слухай мене беззаперечно”. Так я і зробив», — згадує Руслан.
Відтоді минуло 10 років. Увесь цей час чоловік приймає антиретровірусну терапію — лікування для людей, які живуть з ВІЛ. А з 2019 року — консультує щодо ВІЛ інших засуджених.
«У 2019 році я пройшов перше навчання FREE ZONE і почав волонтерити. Я бачив людей, які повністю втрачають сенс життя, коли дізнаються, що мають ВІЛ. У мене була змога доносити їм, що це не смертельний вирок. З ВІЛ можна жити, любити, народжувати дітей», — розповідає Руслан.
У 2024 році Руслан пройшов курси соціального робітника та почав працювати в організації FREE ZONE.
За словами Тетяни, з колонії щомісяця звільняються 15–20 людей. Руслан спілкується майже з кожним.
«Серед засуджених, яких консультував Руслан, не було жодного, хто б не дізнався свій ВІЛ-статус перед звільненням. Усі вони погоджуються пройти тестування. Більше того — зацікавлені дізнатися результат», — ділиться Тетяна.
Щороку з установ виконання покарань звільняються близько 10 000 осіб, і більшість з них належать до групи високого ризику інфікування ВІЛ. Після звільнення частина з них повертаються до небезпечної поведінки. Саме тому FREE ZONE сприяє тому, щоб кожна людина, яка готується до звільнення, знала свій ВІЛ-статус та мала можливість розпочати лікування ще до звільнення. Це дозволить знизити ризик поширення ВІЛ у цивільному секторі.
Для цього FREE ZONE регулярно проводить серед засуджених навчання соціальних робітників та працевлаштовує їх у різних напрямках роботи:
- раннє виявлення туберкульозу;
- зменшення шкоди в тюрмах;
- формування прихильності до замісної підтримувальної терапії.
Якщо ви хочете взяти участь у такому навчанні та отримати за результатами його проходження сертифікат, заповніть форму:
Діяльність впроваджується за підтримки Фонду Елтона Джона з боротьби зі СНІДом.
